Парентеральні інфекції

Парентеральний - термін, що позначає всі способи штучного введення або самостійного проникнення мікроорганізмів або речовин у внутрішнє середовище тваринного організму, виключаючи шлунково кишковий тракт.

Вірусні гепатити з парентеральним механізмом передачі збудників і, перш за все, гепатити В і С займають одне з провідних місць в інфекційній патології людини і є найважливішою проблемою світової охорони здоров'я. Така оцінка цих гепатитів визначається повсюдним поширенням, широким спектром клінічних проявів, складністю структури епідемічного процесу, множинністю природних і штучних шляхів передачі збудників, високою ймовірністю хронічних уражень печінки та позапечінкових уражень.

Симтоми Більшість хворих вважає себе здоровими і не відчуває ніяких симптомів захворювання! Специфічних симптомів гепатиту не існує. Іноді відзначається: непояснена слабкість і нездужання (у 6% хворих) тупа або пов'язана з положенням тіла біль в області правого підребер'я нудота, втрата апетиту м'язові і суглобові болі Рідко - поза печінкові прояви захворювання (ураження шкіри, нирок, крові).

Лікування Інфекційні захворювання, в тому числі і гепатит, піддаються лікуванню. Сучасна гепатологія своєму розпорядженні нові, ефективними схемами лікування вірусних гепатитів.  Лікування хронічних вірусних гепатитів - це велика відповідальність. Вона пояснюється не тільки необхідністю позбавити хворого від вірусу, що вдається не завжди, але і побічними ефектами тривалої терапії, а також суттєвими витратами пацієнта на лікування. Досвід і знання лікаря-гепатолога дозволять провести лікування, минаючи всі "підводні камені".

Профілактика Для запобігання парентеральному зараженню вірусами гепатитів необхідно ширше користуватись медичними і лабораторними інструментами одноразового застосування, суворо дотримуватись правил повноцінної достерилізаційної обробки та стерилізації медичного колючого й ріжучого інструментарію, інфікованістю медичного персоналу, здійснювати контроль за донорською кров'ю та її препаратами. Заслуговує більшої уваги пропаганда, морально-етичних норм життя, уникання позашлюбних статевих контактів.

ВІЛ - інфекція  — це довготривале інфекційне захворювання, яке розвивається в результаті інфікування вірусом імунодефіциту людини і характеризується прогресуючим ураженням імунної системи людини, що проявляється вторинними інфекціями, пухлинами та іншими патологічними проявами.  СНІД — остання стадія ВІЛ - інфекції, яка виявляється різними важкими захворюваннями, опортуністичними інфекціями, пухлинами, що розвиваються на фоні порушень імунної системи.  ВІЛ відноситься до класу ретровірусів  родини лентівірусів. Ця родина вірусів викликає захворювання, які розвиваються повільно і протікають тривало. Генетичний матеріал ВІЛ, як і інших ретровірусів, представлений РНК , яка є шаблоном для виробництва провірусної ДНК .

ВІЛ  передається тільки від людини людині. На ВІЛ - інфекцію може хворіти  тільки людина. Потрапляючи в організм, ВІЛ дуже швидко проникає в клітини крові - лімфоцити, у яких є рецептори, що мають спорідненість до ВІЛ, так звані,  "CD4 + - Т - лімфоцити". Такі рецептори також мають деякі інші клітини крові (моноцити і макрофаги),клітини центральної нервової системи, прямої кишки та ін. Завдяки спорідненості білків поверхні вірусу і рецепторів клітини відбувається проникнення ВІЛ в цитоплазму клітини. Потім завдяки ферменту зворотньої транскриптази, з вірусної РНК проходить утворення провірусної ДНК. 

Профілактика Щоб запобігти ураженню ВІЛ необхідно: - зберігати сімейну вірність, - відмовитись від вживання наркотиків та алкоголю, вести здоровий спосіб життя, Стежити за стерильністю медичного обладнання.